Старе добро забувається
«Старе добро забувається» — алегорично-дидактична казка Івана Франка зі збірки «Коли ще звіри говорили». Збірка казок Івана Франка під назвою «Коли ще звірі говорили» перший раз вийшла ще у 1899 р., друге видання з'явилось у 1903 році. До цієї збірки Франко додає передмову, в якій писав: «Оці байки, що зібрані в тій книжечці, то старе народне добро... Вони найбільше відповідають смакові дітей від 6 до 12 років, заставляють їх сміятися і думати, розбуджують їх цікавість та увагу до явищ природи».
Іван Франко вдало використовує художні засоби, вживані в народних казках про тварин, зокрема традиційне змалювання рис тварин: зажерливості вовка, хитрості лиса, незграбності ведмедя, упертості вислюка тощо.
Письменник навмисне підкреслив ці характерні особливості тварин, майстерно розкриваючи їх через вчинки або розмови персонажів.
Іван Франко вдало використовує художні засоби, вживані в народних казках про тварин, зокрема традиційне змалювання рис тварин: зажерливості вовка, хитрості лиса, незграбності ведмедя, упертості вислюка тощо.
Письменник навмисне підкреслив ці характерні особливості тварин, майстерно розкриваючи їх через вчинки або розмови персонажів.
Правообладатель: ООО "Мультимедийное издательство Стрельбицкого"
Рассказчик: Лючія Свєтлая
Издательство: Мультимедийное издательство Стрельбицкого
Длительность: 7 мин. 37 сек.
