Читать бесплатно онлайн книгу Фізіотерапія і відновне лікування в практиці сімейного лікаря
В. Г. Дейнега, В. І. Кривенко, І. М. Волошина
ФІЗІОТЕРАПІЯ І ВІДНОВНЕ ЛІКУВАННЯ В ПРАКТИЦІ СІМЕЙНОГО ЛІКАРЯ
Фізичні методи лікування широко використовуються в практиці багатьох лікарів, активно застосовуються не тільки при хронічних і при гострих захворюваннях, але і при початкових формах деяких захворювань, невеликій активності процесу і незначній інтоксикації.
Для сімейного лікаря особливе важливо знати основні методи фізіотерапії так, щоб їх можна було раціонально застосовувати в амбулаторних умовах, при лікуванні хворих на дому, а також надавати рекомендації щодо відновлювального лікування в оздоровчих закладах і при спрямуванні пацієнтів до санаторіїв.
В посібнику «Фізіотерапія і відновне лікування в практиці сімейного лікаря» узагальнено сучасні методики найбільш уживаних в практиці методів фізіотерапії. Інформація посібника буде корисною для лікарів загальної (сімейної) практики, лікарів-інтернів за фахом «загальна практика — сімейна медицина» та «внутрішні хвороби», завідувачів відділень відновлювальної терапії, лікарів стаціонарів, поліклінік, санаторіїв, здоровпунктів, терапевтів, неврологів і фахівців суміжних спеціальностей.
296 стор.
Навчальний посібник
Міністерство Охорони Здоров’я України
Запорізький Державний Медичний Університет
Кафедра сімейної медицини і терапії
Університетська клініка
Запоріжжя, 2014
УДК 615.83: 008
ББК 53.54
И44
ЗАТВЕРДЖЕНО
на засіданні Центральної методичної ради ЗДМУ
Протокол № 2 Від 25.05.2014
Рецензенти
В. І. Кошля — завідувач кафедри сімейної медицини з курсами дерматовенерології та психіатрії державного закладу Запорізької медичної академії післядипломної освіти, заслужений діяч науки та техніки України, д. мед. н., професор.
Д. Л. Тондій — професор кафедри фізіотерапії, курортології та відновлювального лікування Харківської медичної академії післядипломної освіти, д. мед. н., професор.
С. Я. Доценко — завідувач кафедри внутрішніх хвороб № 3 Запорізького державного медичного університету, д. мед. н., професор.
Наведені у посібнику матеріали ґрунтуються на нормативних документах МОЗ України, результатах сучасних досліджень вітчизняних та іноземних фахівців щодо фізіотерапевтичного лікування найпоширеніших захворювань внутрішніх органів, а також методичних розробок авторів по деяким питанням фізіотерапії, курортології і відновлювального лікування.
Посібник підготовлений для лікарів загальної (сімейної) практики, а також для лікарів-інтернів за фахом «загальна практика-сімейна медицина» та «внутрішні хвороби». Інформація посібника буде значно корисної і для завідувачів відділень відновлювальної терапії, лікарів стаціонарів, поліклінік, санаторіїв, здоровпунктів, терапевтів, невропатологів та інших фахівців.
Навчальний посібник уклали:
В. Г. Дейнега, д. мед. н., професор, професор кафедри сімейної медицини і терапії Запорізького державного медичного університету, Заслужений діяч науки і техніки України, Академік Міжнародної Академії Проблем Гіпоксії, Москва.
В. І. Кривенко, д. мед. н., професор завідувач кафедри сімейної медицини і терапії Запорізького державного медичного університету.
І. М. Волошина, д. мед. н., доцент кафедри сімейної медицини і терапії Запорізького державного медичного університету.
Перелік скорочень
АГ артеріальна гіпертензія
АПТ ампліпульстерапія
АРТ ароматерапія
АТ артеріальний тиск
БА бронхіальна астма
БАТ біологічні активні точки
БТ болюсотерапія (глинолікування)
ВГ вуглекислий газ
ВЕМ велоергометрія
ВНС вегетативна нервова система
ВООЗ всесвітня організація охорони здоров'я
ВСД вегето-судинна дистонія
ВЧ висока частота
Г гальванізація
ГТ галотерапія
ГХ гіпертонічна хвороба
ДАТ діастолічний артеріальний тиск
ДД діадінамотерапія
ДМАТ добове моніторування артеріального тиску
ЕКГ електрокардіограма
ЕМ ефірні масла
ЕМП електромагнітне поле
ЕПУВЧ електромагнітне поле ультрависокої частоти
ЕФ електрофорез
ЗмМП змінне магнітне поле
ЗПОС загальний периферичний опір судин
ІА індекс атерогеності
ІГТ інтервальна гіпокситерапія
ІМ інфаркт міокарда
ІНТ інтерференцтерапія
ІТ інгаляційна терапія
ІХС ішемічна хвороба серця
ІЧВ інфрачервоне випромінювання
ІЧС інфрачервона сауна
КДО кінцевий діастолічний об¢єм
КСО кінцевий систолічний об¢єм
КТ кріотерапія
ЛВ лазерне випромінювання
ЛЗП лікар загальної практики
ЛПВЩ ліпопротеїди високої щільності
ЛПНЩ ліпопротеїди низької щільності
ЛУЗ лікування ультразвуком
МІ мозковий інсульт
МРТ мікрохвильова резонансна терапія
МС метаболічний синдром
МТ магнітотерапія
МХТ мікрохвильова терапія
НВЧ надвисока частота
НГ нормобарична гіпоксія
НПЗЗ нестероїдні протизапальні засобом
НЦД нейро-циркуляторна дистонія
ОТ озонотерапія
ОФВ1 об’єм форсованого видиху за 1 с.
ПКСТ поляризаційна когерентна світотерапія
ПМП постійне магнітне поле
ПНС парасимпатична нервова система
ПСМД первинна медико-санітарна допомога
САТ сістоличний артеріальний тиск
СВВ «сухі» вуглекислі ванни
СЛ сімейний лікар
СН серцева недостатність
СНС симпатична нервова система
ССЗ серцево-судинні захворювання
УВЧ ультрависока частота
УЗД ультразвукове дослідження
УХТ — ударно-хвильова терапія
УО ударний об¢єм
ФТ фітотерапія
ХЗН хронічні захворювання нирок
ХО хвилинний об'єм
ХОЗЛ хронічні обструктивні захворювання легень
ХОК хвилинний об¢єм кровообігу
ХС загальний холестерин
ЦД цукровий діабет
ЦНС центральна нервова система
ЧСС частота серцевих скорочень
ВСТУП
Сімейна медицина залишається пріоритетною галуззю системи охорони здоров’я як в міжнародній практиці, так і в Україні. В основі діяльності лікаря загальної практики — сімейної медицини (ЗПСМ) залишається концепція первинної медико-санітарної допомоги (ПМСД). ПСМД — це ланка, що передбачає консультацію переважно лікарями загальної практики (сімейними лікарями) в амбулаторно-поліклінічних закладах або вдома, діагностику і лікування основних найпоширеніших захворювань, травм та отруєнь та інших невідкладних станів, скерування пацієнтів для надання спеціалізованої та вузько спеціалізованої висококваліфікованої допомоги.
Важливою складової закладів ЗП/СМ є впровадження денних стаціонарів та стаціонарів вдома (наказ МОЗ України № 72 від 23.02.01 «Про затвердження окремих документів з питань сімейної медицини»).
Незаперечні досягнення сучасної медицини: високоефективні лікарські засоби, інформативні методи діагностики з використанням комп'ютерної техніки і ін. Але фізичні методи лікування не тільки не втратили актуальності, але й придбали більшу значущість. Обумовлено це багатьма причинами. З одного боку, постійно зростає кількість лікарських фармакологічних препаратів. З другого боку, постійно виявляється побічна їх дія. Назбирався значний арсенал різноманітних не медикаментозних ефективних методів лікування, які є більш безпечні і доступні для лікарів загальної практики.
Фізичні методи лікування міцно увійшли до клініки внутрішніх хвороб, нервових хвороб, гінекології, педіатрії, отоларингології, і ін., і активно використовуються не тільки при хронічних і під гострих захворюваннях, але і при початкових формах деяких захворювань, при невеликій активності процесу і невираженої інтоксикації. Особливе значення застосування фізіотерапевтичних методів набуває при алергозах, лікарській непереносимість, коли прийом медикаментозних засобів протипоказаний. Складне положення фізіотерапії в клініці внутрішніх захворювань посилюється сьогодні тим, що прийняті алгоритми (консенсуси — стандартизовані загально прийняті комплекси оптимальних науково обґрунтованих підходів) лікування хворих основними формами захворювань тим, що лікувальні фізичні чинники в більшості з них відсутні. На жаль, інтерністи дивляться скептично на фізичні методи лікування, рахуючи їх малоефективними.
Пресинг фармакологічних фірм і страхових компаній привів до превалювання медикаментозного лікування зі всіма його перевагами і недоліками.
Бурхливий технічний процес привів до експоненціального зростання різних фізичних методів лікування, що впроваджуються сьогодні в лікувальну практику.
Фізична терапія — це область медицини, що вивчає дію на організм людини природних і штучно створених природних преформованих фізичних чинників, які застосовуються з метою лікування, відновлення і зміцнення здоров'я.
Слід зазначити, що етіологія і патогенез, як найважливіші розділи нозології в даний час вже відносно добре вивчені і є основою для поширеного етіотропного і патогенетичного напрямку у лікуванні хворих. В той же час, як і раніше, залишається важливою профілактика захворювань.
Профілактика хвороб полягає не тільки в усуненні дії патогенного чинника, але і в посиленні саногенетичних механізмів, які використовуються організмом для боротьби з хвороботворним подразником, в здійсненні процесу одужання.
Є достатньо підстав вважати, що виникненню хвороби сприяє значне зниження активності саногенних пристосувань, а одним з головних засобів попередження різноманітних захворювань є стимулювання саногенетичних апаратів організму.
Виходячи з сучасного уявлення суті хвороби, видається доцільним дати наступне визначення суті патогенезу і саногенезу.
Патогенез — це динамічний комплекс порушень саморегуляції організму, що розвивається на ґрунті функціонального або структурного пошкодження, викликаних надзвичайним подразником.
Саногенез — комплекс захисна — пристосованих механізмів, які розвиваються впродовж всього хворобливого процесу (від стану перед хвороби до одужання), направлений на відновлення порушеної саморегуляції організму. Саногенез у відмінності від одужання і компенсаторних реакцій — найменш специфічний процес, у якому бере участь цілий комплекс реакцій метаболічного, імунного, репродуктивного і іншого характеру, що захищають організм від хвороби.
Саногенні реакції пов'язані з початковим станом організму, відображають особливості його загальної реактивності і можуть виникати не тільки при вираженій патології але і в тих випадках, коли надзвичайний подразник ще не викликав в організмі пошкодження і помітного хворобливого ефекту.
Саногенні реакції притаманні як хворому, так і нормальному організму і визначають можливість захворіти або не захворіти у кожному окремому випадку.
В період здоров'я саногенні реакції протидіють розвитку хвороби. В період хвороби виступають, як механізми, протидіючі патологічному процесу, що розвивається. В період одужання сприяють ліквідації наслідків патологічного процесу і відновленню порушених функцій.
До реакцій саногенезу при проведенні фізіотерапевтичних процедур можна віднести розширення периферичних судин (озокерит, бішофіт, грязі, грілки, ванни, солюкс, поляризоване світло, теплові процедури, масаж і ін.), активацію респіраторно-гемодинамичної функції, еритропоезу, імунітету і ендокринних залоз (дія змінного газового середовища, гало- і фітотерапія), активізацію реституції і регенерації (ультразвук, ЛФК, тренажери, апітерапія).
У даному навчальному посібнику ми не ставили завдання освітити усі сучасні электро- і магнітопроцедурні методи лікувальної дії, оскільки вони достатньо викладені в багатьох посібниках з фізіотерапії, а зупинились лише на деяких з них, менш освітлених в літературі. Так торкнулися питань класифікації фізичних методів лікування, освітлені основні принципи сумісності і послідовності застосування процедур фізичної дії і ін.
В матеріалах посібника застосовані клінічні протоколи фізіотерапії при терапевтичних захворюваннях, затвердженні наказом МОЗ України від 06.02.2008, № 56 і ступеню доказовості А за Ю. Л. Шевченком, И. Н. Денисовим, В. И. Кулаковым, Р. М. Хаитовым (Клинические рекомендации для практикующих врачей, основанные на доказательной медицине. — 2-е изд., — М.: ГЭОТАР-МЕД, 2003. — 1248 с.).
Виконані також основні положення доказової медицини у фізіотерапії, викладені в монографії Г. Н. Пономаренко «Основы доказательной физиотерапии».-К.,2005.-335 с.; а також В. І. Пономаренко, В. Г. Дейнега, Л.І.Фісенко, І.О. Сисоєва Оптимізовані комплекси санаторно-курортного лікування при 12-денному терміні, затверджені МОЗ України. — К.,2006.-196 с.
При опису основних нозологічних форм, наведені тільки деякі методичні матеріали, рекомендовані МОЗ України для включення їх у комплексне лікування хворих, менш звісних проблемних питань, недостатньо освітлених у літературі. Тож ні в якій мірі не виключає застосування інших методів фізіотерапевтичного впливу при тому або іншому захворюванні.
Методи фізіотерапії, розроблені протягом тривалого періоду її розвитку, займають міцне місце в житті кожної людини. Правильне застосування близьких до природних фізичних чинників, може певною мірою відновити багато функціональні здібності людини і зберегти працездатність до глибокої старості.
Під час хвороби фізіотерапія значною мірою сприяє сприятливому результату, запобігає ускладненням і прискорює одужання. Нерідко із-за необачних дій не вичерпуються існуючі можливості дії фізіотерапії на дому.
Для сімейного лікаря особливе важливо знати основні методи фізіотерапії так, щоб їх можна було раціонально застосовувати в амбулаторних умовах, при лікуванні хворих на дому, а також надавати рекомендації щодо відновлювального лікування в оздоровчих закладах даної місцевості, а також при їх направленні в санаторії.
Україна володіє унікальними та різноманітними природними лікувально-оздоровчими ресурсами. Провідними серед них є навколишнє середовище (клімат, рельєф степу, гір, лісів, Азовського і Чорного моря, водоймища Дніпру і інших річок), мінеральні води та лікувальні грязі. Природні цілющі фактори зумовлюють показання для санаторно-курортного лікування та перелік захворювань, на перебіг яких вони мають позитивний терапевтичний вплив.
Показання та протипоказання для санаторно-курортного лікування (дорослих та дітей) визначені методичними рекомендаціями, розробленими Міністерством охорони здоров'я України та акціонерним товариством «Укрпрофоздоровниця» (1995 рік). У відповідності з ними для санаторно-курортного лікування хворих показані: захворювання системи кровообігу, органів травлення, нервової системи, органів опору та руху, органів дихання, вуха, горла, носа, жіночих статевих органів, шкіри, крові, сечостатевої системи, ока та його придатків, хронічні інтоксикації, порушення обміну речовин та захворювання ендокринної системи.
Основними методами санаторно-курортного лікування є бальнеотерашя, грязелікування, кліматолікування, лікувальна фізкультура, дієтичне харчування.
Із різновидів кліматотерапії найбільш широко застосовується аеротерапія. Повітряні ванни у всіх їх різновидах показані при курортному лікуванні практично всім хворим. Особливо корисні повітряні ванни в комплексі з руховими вправами.
Враховуючи, що велика частина населення в сучасних умовах життя не має можливості в достатній мірі безпосередньо спілкуватися з факторами навколишнього середовища, кліматотерапія в комплексі відновного лікування та оздоровлення має виключне значення.
Визначається клімат курортів перш за все географічною зоною, відстанню до моря та рельєфом місцевості. Далеко за межами України відомі приморські курорти Криму, Одеси, Бердянська, Очакова, Кирилівки, Скадовська. Цінність клімату приморських курортів України в тому, що на нього справляє великий вплив повітря степів, внаслідок чого створені надзвичайні природні умови для лікування захворювань органів дихання, серцево-судинної та нервової систем, оздоровлення осіб, що потрапили під вплив іонізуючого опромінювання внаслідок Чорнобильської катастрофи. Різноманіття кліматичних факторів використовується на курортах Закарпаття та Прикарпаття, Слов’янська, Слов'яногірська, Хмільника, Миргорода, Ворзеля, Конча-Заспа, Бердянськ, Запоріжжя («Великий Луг» тощо).
Деякі підприємства широко використовують засоби відновлювального лікування своїх робітників у санаторіях-профілакторіях.
Все це обумовило надати рекомендації лікарю загальної практики по застосуванню найбільш відомих оздоровчих факторів фізіотерапії (тепла і холоду, мінеральної води і грязей, деяких нетрадиційних методів, які широко використовуються у цих закладах).
I. ЗАГАЛЬНИЙ РОЗДІЛ
Розділ 1.Класифікація фізичних лікувальних чинників
Фізичні лікувальні чинники за фізичною природою і походженням відносять до природних і преформованих (табл.1).
Таблиця 1
КЛАСИФІКАЦІЯ ПРИРОДНИХ І ПРЕФОРМОВАНИХ ФІЗИЧНИХ ЛІКУВАЛЬНИХ ЧИННИКІВ.
(За Л. Д. Тондієм, Л. Я. Васильєвою-Лінецькою, модифікована)
Природні чинники
Преформовані чинники
1. Електричні струми і поля
Розділ 2. Лазерне випромінювання
Використання з лікувальною або профілактичною метою лазерного низько енергетичного випромінювання, отримало назву лазеротерапії (ЛТ), а її дія через точки акупунктури — лазеропунктури.
Не дивлячись на відносно недовгий термін використання лазерів у медицині, в даний час лазеротерапія застосовується більш, ніж в тридцяти медичних спеціальностях, а третина лазерної продукції відноситься до приладів і апаратів медичного призначення.
Ефективність, швидкість, безболісність, асептичність, відсутність вікових обмежень і побічних явищ відмінні риси сучасної лазеротерапії.
Лазерна медицина — розділ медичної науки, що вивчає і застосовує з лікувально-профілактичною і діагностичною метою лазерне випромінювання певних параметрів. Можна виділити: лазерну хірургію (використовує високо інтенсивні лазери для коагуляції і розтину тканин), лазерну терапію і лазерну діагностику (використовують низко інтенсивні лазери).
На відміну від лазерної хірургії, що використовує інтенсивні лазерні установки (десять ватів і вище), лазерна терапія має справу з низько енергетичним лазерним випромінюванням, потужність якого вимірюється міліватами. Не пошкоджуючи клітини тканин, воно надає виражений біостимулюючий ефект, активуючи найважливіші процеси життєдіяльності організму.
Подвійність світла (електромагнітні коливання і потік частин фотонів, корпускул, квантів) пояснює у багатьох випадках його своєрідний вплив на організм, головними з яких є енергетична (біостимулююча) і інформаційно-регулююча дія.
У результаті цього активізуються саногенетичні процеси. Дія лазерного (монохроматичного) випромінювання на організм людини і тварин значно сильніше порівняно з білим світлом. З одного боку, це пояснюється тим, що в природі лазерного випромінювання не існує, і організм не адаптований до нього. З іншого боку, біле (сонячне) світло є поліхроматичним і його менший біостимулюючий ефект може пояснюватися явищами фото активації.
У теперішній час відзначено найбільш виражені клінічні ефекти, які виникають в місці опромінювання: це регенеративний, стимулюючий, протизапальний, гіпосенсибілізуючий, поліпшуючий мікроциркуляцію, болезаспокійливий.
В процесі лазеротерапії реєструються зміни біохімічних процесів не тільки у зоні, яку опромінюють, але і у інших місцях. Відбувається те, що ефект опромінювання діє на включення багатьох функціональних систем.
Кінцевим результатом лазерної біостимуляції є підвищення резистентності організму, розширення меж адаптації, а тому, сприяє зниженню до різних захворювань.
Як правило, лазеротерапію використовують при хронічних захворюваннях, що супроводжуються порушенням нейро-судинної трофіки, при затяжних і уповільнених процесах, коли потрібно інтенсифікувати процеси саногенеза шляхом направленої біоактивації. Для таких випадків лазеротерапію можна розглядати як специфічний метод.
У плані вибору оптимальних доз дії слід зазначити, що до теперішнього часу визначені тільки їх граничні межі. У кожному конкретному випадку залежно від індивідуальних особливостей хворого дози можуть сильно варіювати. Проте вважається, що для забезпечення біостимулюючого ефекту поглинання, доза випромінювання повинна бути в межах 0,01–10 Дж/см2. В даний час залежно від поглиненої дози лазерного випромінювання прийнято обчислювати наступні ефекти:
0,01 Дж/см2 — профілактичний,
0.5 Дж/см2 — тренуючий,
2,0–10 Дж/см2 — терапевтичний,
понад 10 Дж/см2 — інгібуючий (И. З. Самосюк і спіавт. 1997).
При використанні лазерної терапії в умовах відновного лікування хворих перш за все слід пам'ятати про адаптогенний вплив цього методу, у зв'язку з чим її можна призначити для адаптації (3–4 сеанси) фактично всім хворим. При цьому перевагу віддають лазеротерапії з дією на специфічні точки або проводять енергетичне вирівнювання функціональних систем (меридіанів) після проведення акупунктурної діагностики.
Лазерну терапію переважно використовувати в комплексі з іншими лікувальними чинниками. Головне у цьому принципі — це облік сумісності чинників, що діють, які при синергізмі можуть значно потенціювати дію один одного.
Наприклад, дуже ефективне поєднане використання лазерного випромінювання інфрачервоного діапазону і магнітного поля (магнітолазерна терапія), ультразвукової терапії та лазерного випромінювання червоного діапазону (лазероультразвукова терапія) і ін. Загальні фізіотерапевтичні процедури (ванни, масаж), сумісні з лазеротерапією проводять за 2–3 годині до лазеротерапії. Лазеротерапію можна поєднувати з призначенням мінеральних вод (їх приймають відповідно до показань).
Література
И. З. Самосюк Лазеротерапия и лазеропунктура в курортной практике / И. З. Самосюк, В. П. Лисенюк, Л. И. Фисенко.-К.: Здоров’я, 1997.-240 с.
Розділ 3. Застосування поляризованого Пілер світла
У 1981 р. група фізиків і лікарів, що вивчала лазерне світло, відкрила, що поліхроматичне некогерентне, лінійно поляризоване світло має специфічну унікальну дію на живі клітини Таке світло отримало назву поляризованої поліхроматичної некогерентної низько енергетичної радіації.
На відміну від лазерного монохроматичного світла, обмеженого дуже вузькою смугою випромінювання, що переносить могутню кількість енергії, світло Пілер охоплює широку смугу дії і переносить невелику кількість енергії. Світло Пілер не має в своєму складі ультрафіолетових променів, містить тільки невелику частину інфрачервоного спектру з довжиною хвилі від 400 до 2000 нм.
В результаті відсутності УФ — променя світло Пілер не приводить до почервоніння або загару шкіри і безпечне для людських очей. Електромагнітні хвилі лінійно поляризованого світла Пілер оцінюють в паралельних площинах (лазер-в одній площині), що додає йому дуже специфічних властивостей. Саме ці властивості створюють ефективність терапії світла Пілер: проникнення в шкіру на глибину до 2,5 см, не викликаючи при цьому значного підвищення температури тіла (максимум 370 С).
Світло Пілер некогерентне, тобто для нього не характерна синхронізація світлових пучків в часі і просторі. Цим теж пояснюється низко енергетичний рівень даного світла.
Людське тіло складається з 60–80 трильйонів клітин, життєдіяльність яких підтримується величезною кількістю взаємозв'язаних хімічних і ментальних процесів. Для підтримки цієї складної клітинної системи у функціональному стані необхідна направлена доставка добре обробленої енергії.
Здоров'я клітини залежить від того, наскільки клітинна мембрана виконує свою медиаторну функцію.
Порушення цих функцій перешкоджає функціонуванню мембранних ензимів і їх рецепторів, відповідальних за клітинну енергію і постачання живильних речовин, і пригнічує активність дихального ланцюжка.
В результаті виникає дефіцит АТФ (аденозин трифосфата), необхідного для живлення клітинних хімічних процесів, що знижують клітинну потенційну енергію. Інформація, яка зберігається у ядерних ДНК, більше не може звільнятися, приводячи до виникнення застою, особливо в регенеративних процесах.
Дані багаторічних клінічних спостережень і досліджень доводять позитивний вплив поляризованого поліхромного некогерентного світла Пілер з довжиною хвилі 400–2000 нм на функціональний стан клітини і біологічні процеси організму.
Поляризоване світло Пілер приводить до перебудови електричних полюсів клітинної мембрани, дозволяючи ензимам і рецепторам відновити метаболічну обробку живильних речовин, підвищує ензиматичну активність клітинної мембрани, індукує при цьому регенеративні процеси і збільшує абсорбцію кисню в тканинах тіла.
Мітохондрії починають виробляти більше аденозинтрифосфату, який покращує клітинний біоенергетичний потенціал, активує клітину і підвищує її потенціал до рівня здорової клітки. Енергетична інформація, що зберігається в ДНК, стає знову доступною, регенеративні процеси відновлюються.
При дії світла Пілер також стимулюється захисна система як на клітинному рівні (на рівні лімфоцитів і ін.), так і на гуморальному (імуноглобуліни такі, як IgА, IgG, плазмові протеїни і ін.) Одночасне посилення імунітету дає додатково позитивний ефект, а застосування водо кисневого зрошення зони лікування підсилює гідратацію кліток і надходження до них кисню. В результаті підвищуються антиінфекційні і антивірусні можливості організму, розвивається локальний протизапальний ефект.
Світло Пілер також безпосередньо впливає на нервові закінчення, енергетичні меридіани і нервову систему у цілому. Це пояснює швидке знищення больового синдрому, навіть у разі хронічних багаторічних розладів.
Для використання світла Пілер з лікувальною метою швейцарські вченні створили прилад «БІОПТРОН». Прилад складається з оптичної системи, спеціальної 20 Вт галогенної лампи, що охолоджується вентилятором, перетворювача напруги і електротаймера, який видає звукові сигнали через кожні 2 хв. Поляризація світла створюється шляхом віддзеркалення від спеціальних багатошарових дзеркал, що дає ступінь поляризації 95 %. В комплект входить оксиспрей, ємкістю 110 мл.
Правила використання і експлуатації приладу «БІОПТРОН».
Перед початком процедури протерти місце і ретельно очистити його від жиру, щоб не відбувалося віддзеркалення світла. Нанести тонкий шар оксиаерозоля на оброблене місце, щоб додати шкірі під час світло терапії необхідну вологість і гарантувати приток кисню.
Направити світловий конус прямим кутом на відстані близько 5 см від обробленого місця. Світловий конус протягом всього сеансу по можливості не зрушувати. При великих проблемних зонах обробляти послідовно, покриваючи усю поверхню.
Збільшення відстані, з якої проводиться обробка, повинне компенсуватися збільшенням часу обробки (у випадках протипоказань теплового ефекту).
Тим, хто носить контактні лінзи, під час лікування в області очей, необхідно знімати лінзи, і очі тримати закритими.
Після використання нанести ще раз тонкий шар оксиаерозолю на оброблену зону і дати висохнути.
Показання.
— Захворювання бронхолегеневої системи і верхніх дихальних шляхів у хронічної і підгосгрої стадії: вазомоторний і алергічний риніт, ларингіт, фарингіт, гайморит, фронтит, тонзиліт, бронхіт.
— Кожні захворювання: екзема, псоріаз, нейродерміт, трофічні виразки.
— Неврологічні захворювання: невралгія лицьового і трійчатого нерва.
— Захворювання органів опорно-рухового апарату: вертеброгенні поразки на шийному, грудному і поперекового-крижовому рівнях з больовими синдромами; артрозо-артрити; бурсити, міозити, тендовагініти, остеоалгії.
Світло Пілер не показане:
1. Хворим, що мають пейсмекери (штучні водії ритму) на верхню половину тулуба.
2. Хворим, страждаючим злоякісними і доброякісними пухлинами.
3. Вагітним жінкам.
При використанні світла Пілер не виявлене яких-небудь побічних ефектів.
Власні методики
Гострий бронхіт, ХОЗЛ у стадії загострення.
Розпорошити 2–3 дози оксиспрея в рот і поволі їх проковтнути. Направити промінь «БІОПТРОНА» на ліву і праву сторони шиї, освітлюючи кожну зону протягом 6 хв. Після цього знову розпорошити 2–3 дози оксиспрея в рот і повільно їх проковтнути. Направити промінь на середину грудної клітини і освітлювати протягом 6–8 хв.
ІХС, стенокардія напруги 1–2 ФК, постінфарктний кардіосклероз.
Світловий конус спрямований під прямим кутом на відстані 5 см, тривалість процедури 4–5 хв. на кожну зону (область верхівки, середня третина грудини, лівий кут лопатки, точка Ней-гуань (МС-6) на обох кінцівках.
Хронічний фронтит; вазомоторний, алергічний риніт.
Направити промінь на проекцію лобових пазух з двох сторін по 6 хв.
Екзема, псоріаз.
Нанести на уражену шкіру тонку плівку оксиспрея. Застосовувати світлову терапію по точках ураженої шкіри, обробляючи кожну поверхню протягом 4 хв. Знову нанести тонку плівку оксиспрея на уражену шкіру і дати йому висохнути.
Вертеброгенний больовий синдром.
При вертеброгенному поразці на шийному, грудному, попереково-крижовому рівнях хребта лягти на бік, щоб розвантажити спину, тримаючи її прямо. Направити промінь безпосередньо на больову область і опромінювати протягом 6–8 хв.
У разі загального болю в спині застосовувати світло терапію по поверхні уздовж спини, обробляючи кожну зону протягом 6–8 хв.
Бурсити.
Направити промінь з боку на западину колінного суглоба і обробляти протягом 4–6 хв.
Коксит.
Направити промінь безпосередньо на стегновий суглоб і обробляти протягом 8 хв.
Головний біль.
Направити промінь на задню частину шиї (нижче за лінію волосся) і обробляти протягом 4–6 хв.
Головний біль, як правило, проходить протягом 5–10 хв. після першого сеансу лікування.
Мігрень.
Направити промінь на задню частину шиї (нижче за рівень волосся) і обробляти протягом 4–6 хв. Направити на перенісся і обробляти протягом 4 хв. Обробляти пульсуючу пляму білю на лобі протягом 4 хв.
Трофічні виразки, рани.
Наносять на рану тонку плівку оксиспрея. Залежно від розміру рани застосовувати «БІОПТРОН» терапію по окремих зонах або відразу на усю область рани, обробляючи кожну протягом 2–4 хв.
Примітка. Рани цього типу починають заживати швидше, ніж внутрішня область, тому треба перервати світло терапію на 3–5 днів.
Пропис: «БІОПТРОН» на область (вказати), тривалість, процедури (вказати хв.), кількість сеансів, щодня.
Розділ 4. Мікрохвильова резонансна терапія
Серед багатьох засобів лікування за допомогою різних фізичних чинників останнім часом значний інтерес викликає методика дії на біологічно активні точки (БАТ) або зони поверхні тіла людини електромагнітними полями надзвичай високої частоти і низької інтенсивності (НдВЧ — діапазону). З початку 80-х років даний метод, що отримав назви мікрохвильова резонансна терапія (МРТ), або КВЧ-терапія, широко впроваджується в практику лікування в різних областях медицини — гастроентерології, урології, дерматології, гінекології і ряду інших. До теперішнього часу створено більше 100 типів апаратів для МРТ-терапії, розробки в цій області активно ведуться в Україні і Росії (де цей метод був вперше запропонований), а також в країнах Європи, Америки, Японії.
При МРТ використовуються електромагнітні хвилі високої частоти міліметрового діапазону нетеплової інтенсивності, довжина хвилі 7,1–5,6 мм.
Дія на БАК, визначувану картографією акупунктури на основі симптому — синдромної картини захворювання, володіє ефектом пам'яти — первинна висока чутливість БАК (у ряді випадків близька до квантової межі), у міру дії знижується, і через декілька днів організм при правильно вибраному режимі і топології дії перестає сприймати зовнішні електромагнітні імпульси у всьому частотному діапазоні. Це супроводжується ефектом відновлення режиму функціонування, тобто лікування.
Енергія міліметрових хвиль поглинається молекулами води, білків, пептидів і мембранами клітин. Міліметрові хвилі, проникаючи в шкіру на глибину 0,2–0,5 мм, взаємодіють з біологічними мікрочастками живих тканин, що мають ту ж або близьку резонансну частоту, внаслідок чого виникають внутрішні інформаційні сигнали, здійснюються управління і регулювання активності фізіологічних функцій, характерних для даної тканини, органу, системи. КВЧ-терапія сприяє нормалізації порушень, що виникають на клітинному рівні в організмі (імунологічної системи, антиоксидантного статусу, реології крові і мікроциркуляції), викликає функціональну перебудову біологічної активності нервових провідників, нормалізує гемо динамічні параметри, надає виражені знеболюючу, имунокорегуючу, нейростимулюючу і секреторну дії, стимулює репаративні процеси кісткової тканини і процеси регенерації ран, з утворенням ніжної рубцевої тканини.
МРТ хворим виразкової хвороби шлунку і 12-палої кишки.
МРТ проводиться з відома хворого після ознайомлення його з даним методом лікування, з дотриманням всіх норм і правил медичної деонтології і лікарської етики, в спеціально обладнаному приміщенні, що виключає негативні емоційні і фізичні дії на пацієнта. Умови безпеки повинні бути дотримані відповідно до вимог, встановлених до медичних апаратів даної категорії складності.
МРТ проводиться після попереднього клінічного, лабораторного, рентгенологічного і ендоскопічного обстеження хворого. Наявність у хворого клінічних проявів виразкової хвороби, виразкової «ніші», виявленої при фібродуоденоскопії або рентгенологічному обстеженні, є показанням до МРТ.
Протипоказання до застосування МРТ.
— Біль у животі, вказуючи на необхідність оперативного втручання (клініка «гострого живота»).
— Вагітність.
— Ускладнення виразкової хвороби, що потребує хірургічного втручання (перфорація, кровотеча і малігнізація виразки).
— МРТ не слід проводити у жінок в період менструації.
— При виразковій хворобі шлунку до отримання результатів морфологічного дослідження біоптатів виразки.
Підбір терапевтичної частоти і лікування починають з точки Е36. У разі отримання комфортної сенсорної реакції, зняття або зменшення больового синдрому точка Е36 залишається терапевтичною на весь курс лікування. При негативному результаті впливають потім на одну з точок Т4, P1, АТ-83, АТ-87, АТ-104, АР-83, АР-55, АР-29.
При повному знищенні больового синдрому та коли настає клінічна ремісія захворювання, навіть якщо при контрольній фіброгастродуоденоскопії виявлене, що виразка не зажила, лікування слід припинити або провести не більше 1–2 сеансів, незалежно від того, скільки їх було проведено раніше. Продовження лікування при цьому загрожує загостренням больового синдрому, збільшенням симптомів гастродуоденіту і появою дрібних ерозій.
Позитивний вплив МРТ з'являється, як правило, після 5–6 сеансів.
Спостерігається нормалізація секреторної і моторної функції шлунку, позитивний вплив на кислото утворюючу функцію шлунку. Усувається дисбаланс адаптивних і стресових гормонів, що володіють трофічною дією на гастродуоденальну зону. Знижується концентрація в крові АКТГ, кортизолу, адреналіну; збільшуються — пролактину і альдостерону, що сприяє нормалізації водно-електролітного обміну.
МРТ хронічних обструктивних захворювань легенів.
У останні десятиліття відзначається збільшення неспецифічних захворювань легень. Метод МРТ має ефект у хворих з бронхоспазмом при гострому бронхіті, пневмонії, ХОЗЛ, бронхіальній астмі при легкої і середньо важкої течії, за наявності дихальної недостатності I–II ступенів.
Частотна характеристика терапевтичної частоти при бронхообструктивному синдромі знаходиться в достатньо вузькому діапазоні 55–65 ГГц.
Загальні відчуття при застосуванні сеансу МРТ- хворі відчувають тепло, легке паління, повзання «мурашок» в різних частинах тіла. Може наступати загальна реакція організму у вигляді сну.
Коли є досягнення комфортних суб'єктивних відчуттів, подальше лікування проводиться на підібраній терапевтичній частоті. Тривалість сеансу до 20 хв. Під час сеансу використовуються 1–2 точки акупунктури, дія на одну точку — до 10 хв. Курс лікування — щоденні сеанси впродовж 8–10 днів.
МРТ асептичного некрозу головки стегнової кістки.
Основною причиною асептичного некрозу є порушення кровообігу в стегновій кістці. У дітей частіше за все ішемічні зміни головки стегна виникають в результаті травми, ендокринних розладів, порушення обмінних процесів і порушення розвитку кістково-суглобового апарату. Залежно від місцевих клініко — рентгено-морфологічних змін в суглобі виділяють п'ять фаз асептичного некрозу голівки стегнової кістки.
Виходячи з практичних міркувань, це дозволяє чіткіше визначити вибір лікувальної тактики в кожній з фаз захворювання. В цьому відношенні найбільші труднощі становить третя фаза захворювання — фаза фрагментації і розсмоктування некротизованих ділянок кісткової тканини. Незалежно від проведених методів лікування, відмічається прискорення розсмоктування ділянок кістки, що омертвіли, реваскуляризація і відновлення нормальних кісткових структур.
Ефективний вплив на перебіг відновних процесів надає дія на точки заднього серединного меридіана (ТЗ, Т4) і точки меридіанів сечового міхура (V23, V24, У25). Підбір частоти починається від значень 54 ГГц.
Якщо при лікуванні асептичного некрозу голівки стегнової кістки утруднений процес розсмоктування некротичних ділянок кістки, то дія здійснюється на ділянки меридіану шлунку (Е35, Е36), меридіану товстої кишки (G 14) і одну з точок заднього серединного меридіану. При асептичному некрозі у фазі відновлення лікувальна дія направлена на оптимізацію регенеративних процесів, що досягається дією на одну з точок; V23, V24, V25 на стороні поразки.
При частковому некрозі голівки стегнової кістки для сприятливого перебігу відновних процесів достатньо дії на одну з точок заднього серединного меридіану (ТЗ, Т4). При поразці епіфізу або тотальному його некрозі і торпідному перебігу процесу, окрім вказаних точок, додатково застосовується G14, Е36 або V40.
Застосування МРТ найефективніше на ранніх стадіях асептичного некрозу головки стегнової кістки. Даний метод лікування забезпечує активізацію відновних процесів, покращує мікроциркуляцію, купірує нейродистрофічний синдром.
Метод МРТ в порівнянні з медикаментозним є економічно ефективнішим, його можна застосовувати не тільки в умовах стаціонару, але і амбулаторно.