Валерій Шевчук

Валерій Олександрович Шевчук народився 20 серпня 1939 року в Житомирі в сім'ї шевця. Закінчивши середню школу, вступив на історико-філософський факультет Київського університету. Здобувши вищу освіту, працював журналістом у житомирській газеті «Молода гвардія». Відбув строкову службу в армії. Після демобілізації 1965 року працював у методичному відділі музеєзнавства при історичному музеї Києво-Печерської лаври. Автор збірок оповідань: "Серед тижня" (1967), "Вечір святої осені" (1969), "Долина джерел" (1981), "Панна квітів"(казки для дітей, 1990), "У череві апокаліптичного звіра" (1995); збірок повістей: "Набережна, 12. Середохрестя" (1968), "Крик півня на світанку" (1979), "Маленьке вечірнє інтермеццо" (1984), "Камінна луна" (1987), "Птахи з невидимого острова" (1989), "Жінка-змія" (1998); романів: "На полі смиренному" (1983), "Дім на горі" (1983), "Мисленне дерево" (роман-есе, 1989), "Дзигар одвічний" (1990), "Стежка в траві. Житомирська сага" (у 2-х томах, 1994), "Око прірви" (1996).