«Книга пісень» — це збірник віршів (1827 р.) Генріха Гейне, що приніс автору світову популярність і породив безліч наслідувань, т. зв. «гейнізм», «гейнеманія». Герой «Книги пісень» — автобіографічний. Він, подібно Гейне, закоханий у свою сестру Амалію, страждає від невзаємних почуттів. Тема любові пронизує всю книгу, вона показана автором не лише у загальнофілософському, але і в суб'єктивно-романтичному, приватному аспекті. «З «Книги пісень»» вміщує вибрані поетичні твори у перекладі Лесі Українки і Максима Стависького.