«Слово про Ігорів похід» — найбільш усталена назва пам’ятки давньоукраїнської літератури, яка є героїчною поемою, у якій метафорично описана історія Київської Русі, що призвела до розбрату між князями і, як наслідок — до розпаду великої держави. Автор твору, ім’я якого так і залишилося невідомим, наголошує, що братам слід жити в мирі між собою і дбати про добробут рідної землі, а не про своє збагачення. Ідея єдності усіх руських земель є центральною у «Слові про Ігорів похід». Існує ціла низка перекладів поеми сучасною українською мовою. У цій добірці наводяться два з них, що зроблені наприкінці 19 ст. — Івана Франка (західноукраїнський варіант літературної мови) та Миколи Чернявського (східноукраїнський варіант).