Степан Васильович Руданський народився 25 грудня 1833 року (за старим стилем) в селі Хомутинці Вінницького повіту в родині сільського священика. Після початкової науки в дяка вчився у Шаргородській бурсі (1842–1849) та Подільській духовній семінарії у Кам’янці-Подільському (1849–1855). В 1856 році Руданський приїздить до Петербурга і проти волі батька, вступає не до духовної академії, а до медико-хірургічної. У Петербурзі Руданський зблизився з гуртком українських письменників, що готував журнал «Основа». У 1859 він почав друкуватися. Писав в жанрі романтичної балади («Розбійник», «Вечорниці», «Упир», «Розмай» та ін.), в них помітний вплив фольклору й Т.Шевченка. Руданський згодом перейшов до громадянської поезії, засудження кріпацтва. Після закінчення академії Руданський одержав призначення працювати повітовим лікарем на південному побережжі Криму, куди він і приїхав 1861 року. У 1861–1873 рр. Руданський працював міським лікарем в Ялті, а також лікарем у маєтках князя Воронцова. Руданський перекладав з античної та російської літератур (Гомер, Вергілій, Лермонтов). У 1869 році його обрали почесним мировим суддею Сімферопольсько-ялтинського мирового округу. Влітку 1872 року в Криму спалахнула епідемія холери, і Руданський взявся винищувати джерела інфекції і сам захворів. Напружена робота, загальне ослаблення організму викликали загострення давнього недуги — туберкульозу легенів. Помер Руданський у Ялті 21 квітня 1873 (за старим стилем).
